Утреня
(17 березня 2013 року
Божого о 8:00); Сиропусна неділя (Спогад про вигнання Адама з раю); Глас 8; святого преподобного
Герасима що на Йордані.
Тропарі
(г. 4) З
висоти зійшов ти, Милосердний,* і триденне погребення прийняв ти,* щоб нас
звільнити від страждань.* Життя і воскресіння наше,* Господи, - слава тобі! (2 р.)
Слава
і нині: Ти,
Милосердний, що задля нас народйвся з Діви,* вйтерпів розп’яття і смертю смерть
подолав* і, як Бог, появив воскресіння,* не погорди тими, що їх ти створив
рукою своєю.* Покажи, Милостивий, своє чоловіколюбство,* прийми Богородицю, що
тебе породила й молиться за нас,* і спаси, Спасе наш, людей зневірених.
Катизма 1. Псалом 9.
Хвалитиму Тебе, Господи, усім серцем
моїм,* розповім про всі Твої чудеса
Я буду радіти й веселитися Тобою,* -
співатиму імені Твоєму, Всевишній.
Бо вороги мої назад повернулись,*
спіткнулися, зникли перед лицем Твоїм.
Бо Ти Розсудив мій суд і мою справу,*
Ти возсів на престолі – Суддя найсправедливіший.
Сідальний 1
Ти воскрес із
мертвих, Життя всіх,* тож ангел світлий жінкам сказав:* Перестаньте плакати й
апостолам сповістіть воскресіння * та співайте, що воскрес Христос Господь.*
Він, як Бог, зволив спасти рід людський.
Слава і нині: Оспівуймо небесні двері й кивот,*
всесвяту гору й осяйну хмару,* небесну драбину, духовний рай,* спасіння Єви та
великий скарб вселенної!* Бо з неї виникло світові спасіння й відпущення давніх
прогріхів.* Тому й співаємо тобі:* Моли Сина твого й Бога, щоб дав прощення
гріхів нам,* що поклоняємося пресвятому твоєму народженню.
Катизма 2. Псалом 17.
Возлюблю Тебе, Господи, кріпосте моя!*
Господи, моє пристановище, моя твердине, мій визволителю,* мій Боже, моя скеле,
що до неї прибігаю.
Ти мій щит,* ріг спасіння мого, мій
захисте!
Прославляючи, призиватиму Господи* - і
від ворогів моїх спасуся.
хвилі смерти мене оточили* і погибельні
потоки мене налякали
Сідальний 2
Люди, Спасе, твій
гріб опечатали,* та ангел відвалив камінь від входу.* Жінки, бачивши
воскреслого з мертвих,* і самі благовістили учням у Сіоні, що ти воскрес -
Життя всіх;* впали окови смерти!* Господи, - слава тобі!
Слава
і нині: (співається
стоячи) Тобою, Благодат на, радіє все творіння:* ангельський хор і людський
рід.* Святий храме і раю духовний, похвало, дів!* З тебе Бог воплотився і став
хлоп’ятком - предвічний Бог наш.* Твоє бо лоно він учинив, своїм престолом,
просторішим від небес.* Тобою, Благодатна, радіє все творіння. Слава тобі!
Після
Полієлею співається наступне
На ріках Вавилонських
- алилуя.
Там ми сиділи, і
ридали, як про Сіон згадали. Алилуя (3 р.)
Заспівайте нам пісень
Сіонських. Алилуя (3 р.)
Як же нам співати
пісню Господню у землі чужій. Алилуя (3 р.)
Якщо тебе, Єрусалиме,
я забуду, нехай забудеться десниця моя. Алилуя (3 р.)
Слава і нині: Алилуя (3 р.)
Алилуя,
алилуя, алилуя. Слава тобі, Боже! (3 р.)
Далі Ангельський Собор...
Іпакой:
Мироносиці,
приступивши до гробу Життєдавця,* шукали між мертвими безсмертного Владику;*
вістку ж радісну від ангела почувши,* сповістили апостолів, що воскрес
Господь,* подаючи світові велику милість.
Степенна пісня
Від юности моєї ворог
мене спокушає і палить пристрастями,* а я надіюсь на тебе, Господи, і перемагаю
його.
Ненависники Сіону хай
стануть, як трава, яку виривають!* Христос скосить їхні шиї косою мук.
Слава і нині: Святий Дух оживляє все.* Він Світло
від Світла, великий Бог;* з Отцем співаємо йому та зі Словом.
Прокімен: Псалом
145
Повік
царюватиме Господь, Бог твій, Сіоне, з роду в рід.
Стих:
Хвали, душе моя, Господа,* похвалю Господа в житті моїм.
Після 50 ПСАЛМА співаємо:
Слава: (г. 8) Відчини мені двері покаяння, Життєдавче,*
- молиться зранку дух мій у святім твоїм храмі,* бо вся моя тілесна храмина
осквернена;* але ти, Щедрий, очисти мене своєю ласкавою милістю.
І
нині: На стежки
спасіння настав нас, Богородице,* бо ми опоганили душу соромними гріхами* і в
лінощах прогайнували все життя наше.* Тож моліннями твоїми вйзволь нас від
усякої нечистотй.
Стих: (г.
6) Помилуй мене, Боже, з великої
милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очйсти мене з беззаконня мого.
Роздумуючи над
безліччю моїх гріхів,* жахаюся страшного дня судного;* але, надіючись наласку
твого добросердя,* як Давид, взиваю до тебе:* Помилуй мене, Боже, з великої
милости твоєї!
Канон
Ірмос 1:
Колісниці гнобителя фараона потопив * колись чудотворний Мойсеїв жезл,*
навхрест ударивши й розділивши море,* Ізраїля ж спас, бі женця пішоходця, що пісню Богові заспівав.
Ірмос 3:
Утвердив ти на початку премудро небо і землю на водах поставив.* На камені
Церкви утверди й мене, Христе,* бо нема святішого від тебе, єдиний
Чоловіколюбче.
Ірмос 4:
Ти моя кріпость, Господи, ти й сила моя, ти мій Бог, ти радість моя,* що не
покинув лона Отця і до нашої вбогости завітав.* Тому з пророком Авакумом взиваю
до тебе:* Слава силі твоїй, Чоловіколюбче!
Ірмос 5:
Чому ти відкинув нас від обличчя твого, Світло незаходиме?* Ось покрила нас,
окаянних, ворожа темрява.* Тому благаємо: Наверни нас і до заповідей твоїх
направ стежки наші.
Ірмос 6:
Очисти мене, Спасе, бо великі мої беззаконня, і з глибини зла виведи, молюся,*
бо до тебе я закликав, і ти почув мене, Боже мого спасіння.
Ірмос 7:
3 Божого завітання вогонь колись у Вавилоні знесилів.* Тому юнаки в печі
веселими ногами походжали, мов у квітнику, співаючи:* Благословенний ти, Боже,
батьків наших!
Ірмос
8: У сім раз більше
піч напалив халдеиський гнобитель для угодників у люті,* але, побачивши їх
спасенних вищою силою, Творцеві й Визволителеві закликав:* Юнаки,
благословляйте! Священики, співайте! Люди, прославляйте по всі віки!
Пісня 9
Ірмос:
Вжахнулось із цього небо і здивувались кінці землі,* що Бог з’явився людям у
тілі, а твоє лоно стало просторіше від неба.* Тому й величають тебе,
Богородице, ангельські й людські хори.
Стих: Слава, Господи, святому воскресінню твоєму.
Бувши нескладний
Божою і вічною природою,* сприйнявши тіло, ти, Слове Божий, став складним,
поставивши його поруч у собі самім,* а постраждавши як людина, ти зостався, як
Бог, поза всяким терпінням.* Тому і прославляємо тебе в двох природах:*
неподільного й незмісного.
Стих: Слава, Господи, святому воскресінню твоєму.
Ти - Вишній за Божою
природою, ставши людиною* і зійшовши між слуг, назвав Бога Отцем,* а вставши з
гробу, своєю благодаттю дав людям Отця - Бога і Владику за своїм буттям;* із
ним ми всі тебе величаємо.
Слава і нині: Ти, Діво, стала Божою матір’ю,
тілом проти природи породивши Бога - Слово,* якого Отець, як благий, перед
усіма віками появив із свого серця;* його ми нині визнаємо вищим над усі тіла,
хоч він у тіло зодягнувся.
Світильний
Ніхто нехай не
сумнівається, що Христос воскрес,* бо з’явився Марії,* а згодом бачили його ті,
що йшли на село,* та й знову явився одинадцятьом тайнослужителям за столом;*
пославши їх христити, вознісся на небо, звідкіля й зійшов був,* і стверджує їх
проповідування безліччю знаків.
Слава і нині: Прогнаного колись за споживання з
дерева,* впровадив ти, Спасе і Боже мій, знову і у рай своїм хрестом і
стражданнями.* Ними і нас укріпи,* щоб, мольбами твоєї Родительки, чесно піст
нам зверстати* і поклонитися божественному Воскресінню - Пасці спасительній.
Стихири на псалмі похвальнім
Стих: Щоб
суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних.
Хоч і станув ти, Господи,
на суді Пилата,* то не покинув ти престолу, сидячи разом з Отцем;* але,
воскреснувши з мертвих, ти визволив світ з недолі ворожої,* як щедрий і
чоловіколюбець.
Стих: Хваліте
Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його.
Господи, ти хрест твій дав нам як
зброю на диявола,* який тремтить і трясеться,* не в спромозі глянути на його
силу,* бо хрест мертвих підніс і смерть подолав.* Тому й поклоняємось твоєму
погребенню і воскресінню.
Стих: Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його
величі безмежній.
Господи,
хоч юдеї тебе, немов мертвого, В гробі поклали,* то вояки як царя заснулого
сторожили;* і хоч, як скарб життя, тебе печатями опечатали,* але ти воскрес і
дав нетління душам нашим.
Стих: Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гáрфі й на
гуслах.
Ангел твій, Господи,* що благовістив
воскресіння, настрахав сторожу,* але до жінок промовив, кажучи:* Чого шукаєте
живого між померлими?* Він воскрес, як Бог, і дав життя вселенній.
Стих: Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і
сопілці.
(г. 5)
Горе мені, - ридаючи заголосив Адам.* Змій і жінка позбавили мене Божої приязні,*
а споживання з дерева відчужило мене від райської утіхи.* Як же ж тяжко зносити
таке пониження!* Був я царем усіх земних Божих створінь,* а нині став
невільником через одну беззаконну пораду.* Колись я був зодягнений у славу
безсмертя,* а нині, як смертний, окаянно ношу одежу смерти.* Кого ж мені, о
горе, взяти за спільника ридання?* Але ти, Чоловіколюбче, що створив мене з
землі,* зодягнувшись у добросердя,* визволь мене з ворожої неволі і спаси мене.
Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах,
хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.
Поле змагань за чесноти
відкрилось.* Усі, що бажаєте змагатися, заходьте,* приготувавшись добрим подвигом
посту,* бо чесні змагуни справедливо вінчаються.* Тож узявши повну зброю хреста,*
ставмо спротив ворогові,* мавши за нездоланне забороло віру, за щит - молитву;*
за шолом - милостиню, а замість меча - піст,* що звільняє серця від усякої
злоби.* Хто це чинить, прийме в день судний справжній вінок* від царя всіх
Христа.
Стих:
Воскресни, Господи Боже мій, нехай
піднесеться рука твоя;* не забудь убогих твоїх ніколи.
Адама прогнано з
раю,* бо проступно діткнувся забороненого плоду;* Мойсей же став боговидцем,
очистив бо постом душевні очі.* Тому, бажаючи стати жителями раю,* відвернімося
від некорисної страви.* Бога хотівши бачити,* розпочинаймо, як Мойсей,
сорокденний піст.* Витривалою молитвою та ревним молінням* смирімо душевні пристрасті,
проженімо тілесні насолоди.* Тоді легко вийдемо на вершини, де ангельські хори*
невмовкаючими піснями оспівують неподільну Тройцю,* оглядаючи невимовну красу
Владики.* Там-то, Сину Божий, Життєдавче, сподоби нас,* ликувати з ангельськими
силами,* бо на тебе, Христе, надіємось,* за молитвами твоєї Родительки-Матері,*
апостолів, мучеників і преподобних.
Стих:
Хвалитиму тебе, Господи, всім серцем
моїм,* розповім про всі твої чудеса.
Горе мені, - ридаючи
заголосив Адам.* Змій і жінка позбавили мене Божої приязні,* а споживання з
дерева відчужило мене від райської утіхи.* Як же ж тяжко зносити таке пониження!*
Був я царем усіх земних Божих створінь,* а нині став невільником через одну
беззаконну пораду.* Колись я був зодягнений у славу безсмертя,* а нині, як смертний,
окаянно ношу одежу смерти.* Кого ж мені, о горе, взяти за спільника ридання?*
Але ти, Чоловіколюбче, що створив мене з землі,* зодягнувшись у добросердя,* визволь
мене з ворожої неволі і спаси мене.
Слава: Настав час - початок духовних подвигів,*
перемога над демонами, всесильна стриманість,* ангельська окраса, на Бога
уповання;* тим-то й Мойсей став співрозмовником Творця,* і голос його потай
почув.* Тож і нас, як чоловіколюбець, сподоби, Господи,* поклонитися твоїм страстям
і святому воскресінню.
І
нині: (г.2) Преблагословéнна
ти, Богородице Дíво,* бо Воплóчений з тебе полонив ад,* покликав Адáма, усунув
прокляття,* визволив Єву, переміг смерть, і ми ожили.* Тому, співаючи,
кличемо:* Благословенний Христóс Бог наш,* що на це звóлив, - слава тобі.