понеділок, 11 березня 2013 р.

Змінні частини на Вечірні 16 березня 2013 року Божого




Вечірня (16 березня 2013 року Божого о 17:00) Сиропусна  неділя (погад про вигнання Адама); Глас 8; святого преподобного Герасима, що на Йордані
 
Стихири на «Господи, взиваю я»

Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
Вечірню пісню і словесну службу* приносимо тобі, Христе,* бо ти зволив помилувати нас воскресінням.
Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Господи, Господи,* не відкинь нас від твого лиця,* але зволь помилувати нас воскресінням.
Стих: 3 глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Радуйся, Сіоне святий,* мати церков, Боже поселення!* Бо ти перший прийняв прощення гріхів воскресінням.
 Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
Слово Бога Отця перед віками народжене,* останнім же часом добровільно воплочене від Пречистої,* витерпіло смертне розп’яття* та й спасло здавна умерлу людину своїм воскресінням.
Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Твоє воскресіння з мертвих славословимо, Христе,* бо ним ти визволив рід Адама від адської муки* і, як Бог, дав ти світові життя вічне й велику милість.
Стих: Задля íмени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Слава тобі, Христе Спасе,* Сину Божий єдинородний, що був прибитий до хреста* і третього дня воскрес із гробу.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 6, подібний: Поклавши всю надію) Творець мій і Господь,* узявши земний порох,* оживив мене життєдайним подихом* і вшанував як начальника* всього видимого на землі,* та співжителя ангелів.* Але підступний сатана,* послужившись змієм як орудником,* обманув їжею, відлучив від Божої слави* і віддав смерті в глибинах землі.* Ти ж, як Владика добросердий,* знову призови мене.
Стих: Бо в Господа милість і відкуплений велике в нього;* він визволить Ізрáїля від усього беззаконня його.
Боготканну одежу скинули ми, окаянні,* за на мовою ворога,* переступивши, Господи, твоє божественне веління;* у смоковне листя та в шкіряну одежу ми зодяглися;* нас засуджено в поті гіркий хліб добувати,* а землю проклято,* щоб нам родила будяки й тернину.* Але ти, воплотившись останніми днями з Діви,* призови нас і знову введи в рай.
Стих: Хвалíте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Раю всечесний, преславна красо,* Богом створена оселе,* безконечна радосте й насолодо,* славо праведників, пророків окрасо* і святих житло!* Шумом листя своїх дерев моли Творця всього,* щоб відчинив нам брами, які ми зачинили переступом,* та сподобив нас спожити з дерева життя* і прийняти радість, якою ми раніш насолоджувалися в тобі.
Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вíрність Господа повíки.
Раю всечесний, преславна красо,* Богом створена оселе,* безконечна радосте й насолодо,* славо праведників, пророків окрасо* і святих житло!* Шумом листя своїх дерев моли Творця всього,* щоб відчинив нам брами, які ми зачинили переступом,* та сподобив нас спожити з дерева життя* і прийняти радість, якою ми раніш насолоджувалися в тобі.
Слава: Сидить Адам навпроти раю, ридаючи,* й оплакує свою наготу:* Горе мені, обманеному й окраденому,* та й обезславленому лукавою спокусою!* Горе мені, що через свій нерозум став нині нагим і бідолашним!* О раю, вже не скуштую твоєї насолоди,* вже не побачу Господа Бога мого і Творця!* Піду бо в землю, з якої взятий!* Щедрий і милостивий, благаю тебе:* Помилуй мене упалого.
І нині: (догмат г. 8) Цар небесний з любови до людей на землі з’явився* і між людьми пожив;* бо від чистої Діви воплотився* і з неї вийшов, прийнявши тіло.* Він є Син один, дві у ньому природи, а не особи.* Тому, проповідуючи його, як досконалого Бога* і справді досконалу людину,* визнаємо Христа Бога нашого.* Моли його, Мати всечиста,* щоб були помилувані душі наші.
Стихири на стиховні
На хрест вийшов ти, Ісусе, зійшовши з неба!* Прийшов ти на смерть, Життя безсмертне,* справжнє світло для тих, що в темряві,* для всіх, що впали - воскресіння і просвїчення.* Спасе наш, — слава тобі!
Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.
Славословимо Христа, що воскрес із мертвих.* Він, прийнявши душу й тіло,* одне від одного відділив під час страждання.* Його пречиста душа зійшла в ад і його полонила,* у гробі ж не зазнало зотління святе тіло* Визволителя душ наших.
Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.
Псалмами й піснями прославляємо, Спасе,* твоє воскресіння з мертвих,* яким ти визволив нас від адських мук* і, як Бог, дав вічне життя і велику милість.
Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.
Владико всіх недоступний!* Творче неба й землі!* Ти на хресті постраждав і дав мені безстрастя;* прийнявши ж погребення і воскреснувши в славі,* ти підняв Адама рукою всесильною.* Слава твоєму на третій день воскресінню,* яким ти дав нам вічне життя і очищення з гріхів,* як єдиний чоловіколюбний!
Слава: (г. 6) Вигнаний Адам з раю заради їжі,* сидить навпроти нього і плаче;* постогнує покаянним голосом та промовляє:* Горе мені! Що ж це я окаянний втратив?* Одну лише не зберіг Господню заповідь і втратив усі блага!* Раю святий, насаджений задля мене,* зачинений же заради Єви!* Моли Творця твого, що й мене створив,* щоб і мені милуватися твоїм квіттям.* Тому й каже Спас до нього:* Не бажаю погибелі мого створіння,* але хочу, щоб воно спаслося і прийшло до пізнання правди;* нікого ж бо, хто приходить до мене, не відганяю.
І нині: Христос Господь, мій Творець і Спаситель, Пречиста,* вийшов з твого лона і в мене зодягнувся,* визволивши Адама з первісного прокляття.* Тому тобі, Пречиста, як Богоматері й Діві,* невгомонно співаємо з ангелом:* Радуйся! Справді, радуйся Владарко,* Провіднице і Покрове та й спасіння душ наших.
Тропарі
(г. 4) З висоти зійшов ти, Милосердний,* і триденне погребення прийняв ти,* щоб нас звільнити від страждань.* Життя і воскресіння наше,* Господи, - слава тобі!
Слава і нині: Ти, Милосердний, що задля нас народйвся з Діви,* вйтерпів розп’яття і смертю смерть подолав* і, як Бог, появив воскресіння,* не погорди тими, що їх ти створив рукою своєю.* Покажи, Милостивий, своє чоловіколюбство,* прийми Богородицю, що тебе породила й молиться за нас,* і спаси, Спасе наш, людей зневірених.