Тропарі
(г. 3)
Нехай веселяться небесні, нехай радуються земляни,* бо показав владу рукою
своєю Господь.* Він смертю смерть подолав,* первістком з-поміж мертвих став,*
визволив нас із глибин аду,* і подав світові велику милість. (2 р.)
Слава: (г.1) Спаси,
Господи, людей Твоїх * і благослови насліддя Твоє, * перемоги благовірному
народові на супротивників даруй * і хрестом Твоїм * охорони люд Твій.
І нині: (г. 4)
Днесь спасення нашого начало * і від віку таїнства явління. * Син Божий сином
Діви стається * і Гавриїл благодать благовістує. * Тому й ми з ним до
Богородиці закличмо: * Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Катизма 2. Псалом 11.
Спаси, о Господи! Бо побожних дедалі менше, бо
правда з-поміж людей зникла.
Брехню один одному точать, базікають облесливими
словами й нещирим серцем.
Нехай Господь заціпить усі уста лестиві, язик
велерічивий тих, що кажуть:
Нашим язиком ми чудеса появимо, в нас є губи! Хто
пан над нами?
Сідальний 1
Христос
із мертвих устав, як начало померлих,* первородний творіння, творець усього, що
існує,* він і нашу зотлілу природу обновив у собі.* Тому, смерте, ти вже не
пануєш,* бо Владика всіх знищив твою владу.
Слава і нині:
Коли пречистий голос дійшов до тебе, Богородице,* небесні зраділи в любові, а
земне острахом злякалось,* бо ж обом засяяло єдине торжество,* коли безтілесний
ангел приніс тобі благовість.* Тому з ангелом кличемо до тебе:* Радуйся, Чиста,
житло Боже!
Катизма 3. Псалом 18.
Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його
проголошує твердь небесна.
День дневі передає слово, ніч ночі об'являє вістку.
То не слова, не мова, яких би голосу не було чути: по
всій землі залунав їх звук, на край світу - їхні слова.
Сідальний 2
(подібний:
Красотою твого): Ти, Господи, тілом зазнавши смерти,*
припинив смертну гіркоту своїм воскресінням* та й озброїв проти неї людину,*
обіцяючи перемогу над первісним прокляттям.* Тож, захиснику життя нашого,
Господи, — слава тобї!
Слава і нині:
Незбагненного й неописанного, одноістотного з Отцем і Духом,* ти, Богородице,
таїнственно вмістила в своєму лоні.* Твоє родження навчило нас прославляти*
одну і без змішання Тройці силу.* Тому й кличемо вдячно до тебе: Радуйся, Благодатна!
Величання
Архангельський привіт* співаємо тобі,
Пречиста:* Радуйся, Благодатна,* Господь з тобою!
Стих: Боже,
твій розсуд дай цареві, синові царя твою справедливість.
Стих:
Плід лона твого посаджу я на твоїм престолі.
Стих: Зійде
як дощ на молоді посіви, як крапля, що зрошує землю.
Стих:
Бо Господь вибрав Сіон і зволив, щоб він став його оселею.
Слава і нині:
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі,
Боже! (3 р.)
Іпакой:
Світлий
ангел, дивуючи своєю появою,* утішними словами сказав мироносицям:* Чого
шукаєте живого в гробі?* Встав той, хто гроби порожніми вчинив;* того, хто
замінив тління, визнайте за Незмінного* і скажіть Богові: Які страшні діла
твої,* ти бо спас рід людський.
(г. 1, подібний: Воїни, які
стерегли) Великий воєвода безтілесних ангелів, з’явившись у
Назареті,* сповіщає тобі, Пречиста, Царя віків і Господа, кажучи:* Радуйся,
благословенна Маріє,* недоступне невимовне чудо, людей обново!
(г. 3, подібний: Красотою
твого) Нині все створіння радіє, бо тобі архангел сповістив:*
Благословенна ти, пресвята і пречиста Мати Христа Бога!* Нині присоромлено
зухвальство змія і прокляття прародичів уневажнено,* тому безнастанно до тебе
кличемо: Радуйся, Благодатна!
Слава: (г. 4, подібній: Здивувався Йосиф) Гавриїл з неба,
вітаючи Чисту, кличе: Радуйся!* Ти зачнеш у лоні споконвічного Бога, що словом
створив всесвіт.* Марія відповідає:* Як же я народжу дитину, коли я не знаю мужа?*
Чи бачив хто коли безсімейне народження?* І сказав ангел Богородиці Діві,
виясняючи:* На тебе зійде Дух Святий* і сила Всевишнього отінить тебе.
І нині: Посланий
був Гавриїл до Діви Марії, і сповістив їй невимовну радість, що зачне безмужно
і безболісно: народиш бо Сина, превічного Бога, і Він спасе людей Своїх від
гріхів їхніх; і засвідчує Той, Хто послав мене привітати Тебе: радуйся, Дівою
народиш і після народження далі перебуватимеш Дівою.
Степенна пісня
Сіонських
бранців ти вивів з Вавилону.* То й мене, Слове, поверни від страждань до життя.
Ті,
що опівдні сіють божественні сльози,* жнуть з радістю колосся вічного життя.
Слава і нині:
Святому Духові належить усяка подяка.* Він бо разом з Отцем і Сином сяє; в
ньому все живе й рухається.
Прокімен: Псалом
95
Скажіть
поміж народами, що Господь воцарився; він бо утвердив вселенну, яка не
захитається.
Стих:
Заспівайте Господеві нову пісню; співай Господеві, вся земле!
Після 50-го псалма Слава; І нині; та стих, як у неділю, тоді оця стихира:
(г. 2) Гавриїл благовістить нині Благодатній:*
Радуйся, Мати Діво, що мужа не знала!* Не дивуйся незвичайній моїй появі й не
страхайся, бо я архангел.* Колись змій обманув Єву, а я нині благовістую тобі
радість,* бо ти, Пречиста, не зазнаєш тлінности і породиш Господа.
Канон
Ірмос
1: Той, що колись води велінням божественним в одно місце
зібрав і розділив море ізраїльському народові* - це Бог наш препрославлений.*
Йому єдиному співаймо, бо він прославився.
Ірмос
3: Вседержителю Владико! Ти, що з небуття усе призвав,
Словом утворив і впорядкував Духом* — в любові твоїй утверди мене.
Ірмос
4: Проявив ти до нас велику любов, Господи; єдинородного
бо твого Сина за нас на смерть дав ти.* Тому вдячно тобі співаємо: Слава силі
твоїй, Господи!
Ірмос
5: До тебе зранку молюся, Творцеві всього, Мирові вищому
від усякого розуміння;* світлом бо є веління твої; ними провадь мене.
Ірмос
6: Безодня глибока гріхів оточила мене, і знемагає дух
мій.* Але простягни, Владико, могутню свою руку і, як Петра, спаси мене,
Керманичу.
Ірмос
7: Як колись побожних юнаків зросив ти в халдейськім
полум'ї,* так світлим вогнем Божества просвіти й нас, що співаємо:
Благословенний ти, Боже, батьків наших!
Ірмос 8:
Зібрались у нестерпнім вогні та, шкоди від полум'я не зазнавши, юнаки —
провідники побожности, божественну пісню співали:* Усі створіння Господні,
благословіть Господа і прославляйте його по всі віки.
Пісня 9
Ірмос:
Нове і божественне чудо!* Бо крізь замкнені дівичі двері явно проходить
Господь;* безтілесний при вході, Бог у тілі з'явився при виході, а двері
зостаються зачинені.* Її, як Богоматір, невимовно величаємо.
Стих: Слава, Господи, святому воскресінню твоєму.
Страшно
воно бачити тебе, Боже Слово, Творця, повішеного на дереві,* Бога, страждаючого
тілом за рабів,* покладеного в гробі, і бездушного того, що визволив мертвих із
аду.* Тому величаємо тебе, Христе, як всемогутнього.
Стих: Слава, Господи, святому воскресінню твоєму.
Ти,
Христе, спас із смертного тління праотців.* Бувши покладеним мертвим у гробі,*
ти дав життю розквіт, мертвих воскресив, людську природу вивів на світло* і в
божественне приодяг нетління.* Тому й завжди величаємо тебе, як джерело світла.
Слава і нині:
Тебе, Пречиста, храмом світла появив несказанно й незмінно воплочений з тебе
Бог;* він підняв на хрест Адамову природу,* ставши первістком з-поміж смертних,
і зоставшись Богом на небі,* разом славлений з Отцем і божественним Духом.
Світильний
Після
божественного воскресіння Господь,* тричі питаючи Петра: Чи любиш мене?* -
настановляє його пастироначальником овець своїх.* Бачивши, що слідом іде той,
якого . любив Ісус,* він спитав Владику: А цей що?* Як я хочу - сказав Ісус* -
щоб він зостався, аж я , знову прийду,* що тобі до цього, друже Петре?
Слава: Побачивши
нині виставлений святий хрест Христовий,* поклонімся йому і, цілуючи з вірою та
любов’ю, звеселімся,* просячи добровільно розп’ятого на ньому Господа,* щоб
сподобив нас усіх поклонйтись преславному хрестові,* і всім неосудно діждатися
воскресіння.
І нині: Архистратиг
ангельських хорів* був посланий від Бога Вседержителя до чистої Діви:* .
благовістити їй дивне і невимовне чудо,* що Бог, як людина,* від неї безсіменно
стане дитиною,* . щоб відродити людство.* А ви, люди, благовістіть оновлення
світу.
Стихири на
псалмі похвальнім
Стих: Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це
слава всіх його преподобних.
Прийдіть,
усі народи, і зрозумійте силу великої таємниці!* Бо Христос, Спас наш,
споконвічне Слово,* заради нас був розп'ятий і добровільно похований,* та й
воскрес із мертвих, щоб усіх спасти.* Йому поклонімся!
Стих: Хваліте Бога у святині його,* хваліте його
у твердині сили його.
Всі
ті чудеса, Господи, розповіла твоя сторожа,* але вороже зборище, давши в руку
заплату,* задумало скрити твоє воскресіння, яке світ славить.* Помилуй нас!
Стих: Хваліте його за його подвиги великі,*
хваліте його в його величі безмежній.
Усе
сповнилось радости, свідоцтво воскресіння діставши,* бо Марія Магдалина,
прийшовши до гробу,* знайшла там
ангела, який сидів на камені в блискучих ризах і мовив:* Чому ж то шукаєте
Живого між мерцями?* Нема його тут, бо він воскрес, як і сказав,* і очікує вас
у Галилеї.
Стих: Хваліте його звуком рогу,* хваліте його
на гáрфі й на гуслах.
У
твоїм світлі, Владико Чоловіколюбче, побачимо світло,* бо ти воскрес із
мертвих,* даючи людському родові спасіння,* щоб усе творіння славословило тебе,
єдиного безгрішного.* Помилуй нас!
Стих: Хваліте його на бубні й танком,*
хваліте його на струнах і сопілці.
(г. 1, подібний: Небесних хорів) З небесних
просторів злетів Гавриїл у Назарет* і став перед Дівою Марією,* кажучи їй:
Радуйся!* Ти зачнеш Сина, сущого перед Адамом,* Творця віків і Визволителя*
тих, які кличуть до тебе:* Радуйся, Чиста!
Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах,
хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.
Співвіковічне
Слово безпочаткового Отця,* не розлучаючися з небом,* з великої своєї ласки
нині з’явилось на землі;* виявивши милосердя до нашої немочі,* прийняло на себе
Адамову убогість* - чужу собі подобу.
Стих: Благовістіть
день у день* спасіння Бога нашого.
Гавриїл
з неба приніс Діві благовість,* кликнувши: Радуйся!* Бо ти зачнеш того, хто у
твоїм лоні має вміститися,* кого ж ніхто вмістити неспроможний,* і породиш
того, хто раніш досвітньої зорі* від Отця засяяв.
Стих: Заспівайте
Господеві нову пісню,* співай Господеві, вся земле!
Віковічне Слово
плоттю вселилося в Тебе,* Богородице Діво, Отчею Радою,* і оновило рід наш,
упалий від давньої клятви;* тому всі ми разом з ангелом вірно взиваємо до Тебе:*
радуйся, Мати Христова.
Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай
піднесеться рука твоя;* не забудь убогих твоїх ніколи.
(г. 8) Господь притчею навчив усіх* уникати
високодумного злого фарисейського розуму* і не мудрувати високо, а всім наказав
радше думати про потрібне.* Будучи сам прикладом і взором,* виснажив самого
себе аж до розп’яття і смерти.* Тому, подякувавши з митарем, кажімо:* Ти, Боже,
що за нас постраждав, будучи безстрасним,* визволи нас від пристрастей і спаси
душі наші.
Слава: Господь притчею навчив
усіх* уникати високодумного злого фарисейського розуму* і не мудрувати високо,
а всім наказав радше думати про потрібне.* Будучи сам прикладом і взором,* виснажив
самого себе аж до розп’яття і смерти.* Тому, подякувавши з митарем, кажімо:* Ти,
Боже, що за нас постраждав, будучи безстрасним,* визволи нас від пристрастей і
спаси душі наші.
І
нині: (г.2) Преблагословéнна ти, Богородице Дíво,* бо Воплóчений з тебе
полонив ад,* покликав Адáма, усунув прокляття,* визволив Єву, переміг смерть, і
ми ожили.* Тому, співаючи, кличемо:* Благословенний Христóс Бог наш,* що на це
звóлив, - слава тобі.
Примітка
На початку Великого славослов'я, ієрей, убраний в
усі ризи, переносить святу євангелію з тетраподу на престол. Потім він, кадить
престол і святий хрест, бере його в руки, опирає до голови й обходить навколо
престолу, випереджений з кадилом та свіченосцями. Прийшовши перед святі двері,
ієрей чекає на кінець співу Святий
Боже... Тоді, виголошує: Премудрість,
прості!
Люди співають тропар:
(г.1) Спаси,
Господи, людей Твоїх * і благослови насліддя Твоє, * перемоги благовірному
народові на супротивників даруй * і хрестом Твоїм * охорони люд Твій.
Слава, і нині: (Кондак, г. 7)
Вже полум’яне оружжя не охороняє врат єдемських, * на Нього бо прийшло
преславне погашення – Древо хресне; * смерти жало і адову перемогу прогнано, *
і став Ти, Спасе мій, * перед тими, що в аді, кличучи: * Увійдіть знову в рай.
Під час тропаря ієрей кладе святий хрест на тетрапод і обкаджує його з чотирьох сторін.
Тоді співається тричі: Хресту твоєму поклоняємось, Владико, і
святеє воскресіння твоє славим - з доземним поклоном. Після цього
всі цілують святий хрест, а люди у тому часі співають наступні стихири:
(г. 2)
Прийдіть, вірні, поклонімся життєдайному дереву!*
На ньому бо Христос, Цар слави, простерши добровільно руки,* підніс до
первісного блаженства тих,* кого раніш ворог спокусив сласністю* та віддалив
від Бога.* Прийдіть, вірні, поклонімось дереву,* яким ми вдостоїлись стерти голови
невидимих ворогів!* Прийдіть усі покоління народів* і пошануймо піснями хрест
Господній:* Радуйся, Хресте, впалого Адама досконале визволення!* Тобою вірні
народи хваляться,* бо твоєю силою відважно перемагають безбожних людей!* Тебе
нині ми, християни, з побожністю цілуємо* і на тобі прославляємо розп’ятого
Бога, промовляючи:* Господи, на ньому ти розп’явся,* тож помилуй нас, як добрий
і чоловіколюбець!
Слава і нині: (г. 6)
Нині сповнилось пророче слово:* Ось бо поклоняємось на місці, де стояли твої
ноги, Господи;* скуштувавши з дерева спасіння, єдиний Чоловіколюбче,* прийнялй
ми молитвами Богородиці* звільнення від гріховних пристрастей.
Після
Утрені
Слава і нині: (г. 8)
Являючись учням твоїм, Спасе, після воскресіння,* в нагороду за любов ти
доручив Симонові стадо овець,* вимагаючи уважного піклування.* Тому й казав ти:
Якщо любиш мене, Петре,* паси ягнята мої, паси вівці мої!* А він зараз же,
виявивши дружню любов,* запитав про іншого учня.* їхніми молитвами, Христе,
охороняй стадо твоє* від вовків, що вигубляють його.