Вечірня
(23 лютого 2013 року Божого о 17:00);
неділя про Митаря і фарисея; святого священномученика Власія, єпископа
севастійського; Глас 5.
Стихири на «Господи, взиваю я»
Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
Чесним
твоїм хрестом, Христе,*
ти диявола посоромив* і воскресінням твоїм жало гріха присмирив,* і спас ти нас
від брам смерти.* Славимо тебе, Єдинородний.
Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Того,
що дає воскресіння людському родові,* ведено на жертву, немов ягнятко.* Його
настрахались адські володільці і відчинилися брами плачу,* бо ввійшов Цар слави
Христос, кажучи в’язням: Виходьте!* - а тим, що в темноті: З’явіться!
Стих: 3 глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Велике чудо!
Творець невидимого* постраждав видимо з-за свого чоловіколюбства,* і воскрес як
безсмертний * Тож прийдіть, племена народів,
і поклоніться йому,* бо його милосердям ми визволились з омани* і
навчлись величати єдиного Бога в трьох особах.
Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу
благання мого.
Вечірній поклін приносимо тобі
невечірньому* світлу,* що на кінець віків, через тіло, немов у дзеркалі,*
видимо засяяло світові й зійшло аж до аду;* там розвіяло застоялу темряву,* і
сяйво воскресіння заблисло народам.* Світлодавче Господи, - слава тобі!
Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться,
Господи. Та в тебе є прощення.
Славимо Христа, начальника нашого
спасіння,* бо коли він воскрес із мертвих,* світ з обману* визволився, хор
ангельський радіє,* втікає демонська омана,* упалий Адам підводиться, диявол же
утратив силу.
Стих: Задля íмени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на
слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Повчали сторожу нечестивці:* Затаїть
Христове воскресіння!* - і, взявши срібняки, кажіть:* Коли ми спали, вкрадено з
гробу мертвого.* Хто бачив, хто чув коли, щоб украдено померлого,* ще й намазаного
і нагого,* що лишив у гробі й свої похоронні полотна?* Не обманюйте себе,
невірні,* але навчіться сказань пророків і зрозумійте,* що він справді —
Спаситель світу і Всемогутній.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль
на Господа.
Господи, що ад полонив* і смерть знищив,
Спасителю наш,* що просвітив твоїм чесним хрестом світ, - помилуй нас!
Стих: Бо в Господа милість і відкуплений велике в нього;* він визволить
Ізрáїля від усього беззаконня його.
(г. 1) Не молімось як
фарисей, браття,* бо хто підносить себе, буде
принижений.* Тому смирім себе перед Богом* і, постивши, з митарем кличмо:*
Боже, очисти нас грішних!
Стих: Хвалíте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Фарисей,
гординею переможений,* митар же покаянням похилений,* приступили до тебе,
єдиного Владики.* Той, вихваляючись, втратив своє благо,* а цей, нічим не
хвалившись, дарів сподобився.* У таких зітханнях утверди й мене, Христе Боже,*
як чоловіколюбець.
Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вíрність Господа повíки.
(г. 3) Боже, очисти мене
грішну і помилуй!* - заклич, душе моя, збагнувши різницю між митарем і
фарисеєм;* гордовитий голос цього зненавидь,* тамтого ж розкаяне моління
наслідуй.
Слава: (г. 6)
Вседержителю Господи!* Знаю до чого здатні сльози:* Єзекію спасли від брам
смерти,* грішницю звільнити від довголітніх гріхів,* а митаря, більше ніж
фарисея, виправдали.* То му благаю:
Зарахуй мене до них і помилуй!
І нині: (догмат г. 5)
Колись-то, в Червонім морі,* записано образ непорочної Вседіви.* Там Мойсей -
ділитель води,* а тут Гавриїл - служитель чуда.* Тоді Ізраїль ішов глибинами,
немов по суші,* нині ж Діва Христа зродила безсіменно;* море по переході
Ізраїля лишилось непрохідне,* а Непорочна після народження Еммануїла зосталась
нетлінною.* Боже вічний і предвічний, що появився людиною, - помилуй нас!
Стихири
на стиховні
Тебе,
Спаса Христа, що тіло прийняв і не розлучився від небес,* голосами й піснями
величаємо.* Бо хрест і смерть ти прийняв за рід наш як чоловіколюбний Господь*
і, скинувши адські ворота, третього дня воскрес ти,* спасаючи душі наші.
Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.
З
проколеного твого боку, Життєдавче,* ти вилив потоки життя і спасіння.*
Прийнявши тілесну смерть, ти дарував нам безсмертя;* поселившись у гробі, ти,
як Бог, нас визволив,* співвоскресивши з собою.* Тому кличемо до тебе:*
Чоловіколюбний Господи, - слава тобі!
Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не
захитається.
Дивне
твоє, Чоловіколюбче, розп’яття і схід до аду!* Бо ти полонив його і воскресив з
собою колишніх в’язнів;* як Бог, відкривши рай, вчинив їх гідними його
осягнути.* Тому й нам, що славимо твоє на третій день воскресіння,* дай
очищення гріхів і зволь нам стати жителями раю,* як єдиний добросердий.
Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість
на довгі літа.
Ти,
Чоловіколюбче, що задля нас прийняв тілесні страсті* і воскрес на третій день з
мертвих,* злікуй наші тілесні пристрасті,* підведи з тяжких прогріхів, і спаси
нас!
Слава: (г. 5)
Обважнілими від беззаконь моїми очима* не можу поглянути, ані бачити небесну
висоту,* але приймй мене, Спасе, як розкаяного митаря,* і помйлуй мене.
І нині: Ти є храм і
брама,* палата й царський престол, Діво Пречиста.* Тобою бо явився мій
Спаситель, Христос Господь,* тим, що в темряві спали, будучи сонцем правди,*
бажаючи просвітити створених на свій образ своєю рукою.* Тому, Всеславна, що
здобула собі материнське до нього довір’я,* безнастанно молися, щоб спастися
душам нашим.
Тропарі
(г. 5) Рівнобезначальне з
Отцем і Духом Слово,* що від Діви народилося на спасіння наше,* прославмо, вірні, і поклонімся,* бо воно
благозволило тілом зійти на хрест* і смерть перетерпіти і воскресити померлих*
славним воскресінням своїм.
Слава і нині: Радуйся, Брамо
Господня непрохідна!* Радуйся, Охороно і Покрове тих, що до тебе приходять!*
Радуйся, тиха Пристане і Вседіво,* що свого Творця і Бога тілом породила!*
Молись безупинно за тих, що прославляють* і почитають Народженого від тебе.