Вечірня (13 лютого 2013 року Божого о 17:00)
СТРІТЕННЯ
ГОСПОДА нашого ІСУСА
ХРИСТА
Стихири
на «Господи, взиваю я»
Стих: 3 глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи,
почуй мій голос.
(г. 1) Скажи, Симеоне:
Кого в церкві на руках носиш, радіючи?* До кого ти взиваєш і кличеш:* Нині я
визволився, бо побачив мого Спасителя.* Це той, хто народився з Діви;* це той,
хто від Бога — Бог Слово,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому
поклонімося!
Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу
благання мого.
Прийми на руки,
Симеоне, того,* кого Мойсей у хмарах бачив на Синаї, коли давав Закон,* а нині,
як немовлятко, підкоряється законові.* Це той, хто говорив у Законі, кого
провістили пророки,* що задля нас прийняв тіло і спас людину. Йому поклонімося!
Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на
беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Ходім і ми, щоб
побожними піснями зустрінути Христа,* і приймімо його як Спасителя, що його
бачив Симеон!* Це той, кого Давид провістив, що говорив через пророків,* що
задля нас прийняв тіло і через Закон промовляв.* Йому поклонімося.
Стих: Задля íмени твого надіюсь на тебе,
Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
(г. 2)
Кому небесні слуги моляться з тремтінням,* того сьогодні на землі взяв тілесно
на руки Симеон* і проповідував, що Бог з’єднався з людьми.* Побачивши в людині
- небесного Бога,* і прощаючись з усім туземним, радісно закликав:* Ти,
Господи, появив світло невечірнє тим,* що були в темряві, - слава тобі!
Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої
сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
Нині Симеон бере на
руки Господа слави,* якого колись на Синайській горі бачив у хмарі Мойсей,* як
подавав йому таблиці Закону.* Це той самий, що говорив через пророків,* він же
й Творець Закону.* Це той, кого Давид провістив страшним для всіх,* він же має
велику й багату милість.
Стих: Бо в Господа милість і відкуплений велике в
нього;* він визволить Ізрáїля від усього беззаконня його.
Діва свята принесла
Пресвятого до храму святителеві,* Симеон же простяг руки та прийняв його і,
радіючи, закликав:* Нині, Владико й Господи,* можеш за твоїм словом відпустити
слугу твого у мирі.
Стих: Хвалíте Господа всі народи!* Прославляйте
його всі люди!
(г. 1) Скажи, Симеоне:
Кого в церкві на руках носиш, радіючи?* До кого ти взиваєш і кличеш:* Нині я
визволився, бо побачив мого Спасителя.* Це той, хто народився з Діви;* це той,
хто від Бога — Бог Слово,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому
поклонімося!
Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і
вíрність Господа повíки.
Прийми на руки,
Симеоне, того,* кого Мойсей у хмарах бачив на Синаї, коли давав Закон,* а нині,
як немовлятко, підкоряється законові.* Це той, хто говорив у Законі, кого
провістили пророки,* що задля нас прийняв тіло і спас людину. Йому поклонімося!
Слава
і нині:
(г. 6)
Нехай відчиняться сьогодні небесні брами,* бо безпочаткове Отцеве Слово, не
залишаючи свого Божества,* як людна, приймає нині початок, що підпадає літам*
і, як сорокаденне дитятко,* добровільно приноситься Матір’ю Дівою у храм
законний.* Симеон-старець приймає його на свої руки, промовляючи:* Відпусти
нині слугу твого, Владико,* бо мої очі бачили спасіння твоє.* Ти прийшов у цей
світ, щоб спасти рід людський.* Господи, — слава тобі!
Стихири на Литії
(г. 4) Віковічний
Бог, що колись на горі Синай дав Мойсееві Закон,* сьогодні являється як дитина.*
Він, як законодавець, виконує закон:* приноситься у храм і віддається
старцеві.* Симеон праведний, прийнявши його на руки* і побачивши, що
здійснилась обітниця, радісно закликав:* Побачили мої очі таїнство від віків
закрите,* в останні ж ці дні появлене;* світло, що розганяє невірних погин і
появляє славу новому Ізраїлеві.* Тому звільни слугу твого з узів тіла цього* і
відпусти до життя вічного, що не старіється,* даючи світові велику милість.
Той, хто на Синаї в
давнину подав Мойсеєві Закон,* сьогодні з милосердя до нас підкоряється
законним постановам.* Нині чистий Бог, як свята дитинка, родиться від Чистої*
і, як Бог, собі самому приноситься,* визволяючи від законного прокляття,* і
просвічує душі наші.
Нині Творець неба і
землі* носиться святительськими руками старця Симеона,* а він Духом Святим
промовляє:* Нині я визволений, бо побачив Спаса мого.
Слава
і нині:
(г. 5)
Споконвічний воплотився і став маленькою дитиною.* Мати Діва приносить його до
храму,* щоб виконати обітницю свого Закону,* і Симеон бере його* на руки та й
промовляє:* Нині, Святий, за твоїм словом,* відпускаєш у мирі слугу твого,* бо
мої очі бачили спасіння твоє.
Стихири на стиховні
(г. 7)
Прибери свої палати, Сіоне, щоб прийняти Царя Христа!* Вітай Марію, небесну
браму,* бо вона явилася престолом херувимським!* Вона носить Царя слави,* вона
- осяйна хмара, — та Діва, що носить на руках Сина,* народженого раніш
зірниці.* Тож, узявши його на свої руки, Симеон звістив людям:* Він - Владика
життя і смерти, та Спаситель світу.
Стих:
Нині відпускаєш слугу твого, Владико,*
за твоїм словом, у мирі.
Того, хто засяяв
перед віками від Отця,* а на останок вийшов з дівичого лона,* і того, хто на
Синайській горі дав Закон,* якого постанові тепер послушний,* принесла до
святині Пречиста Мати до Старця святителя і праведника,* якому було обіцяно, що
побачить Христа Бога.* Тож, узявши його на свої руки,* Симеон зрадів і
закликав:* Це Бог, одноістотний з Отцем і Спаситель душ наших.
Стих:
Світло на просвіту поганам* і славу люду
твого, Ізраїля.
Кого херувими
носять на колісниці й оспівують піснями серафими,* того на руках носить
Богородиця Марія,* від якої без мужа він прийняв тіло.* Щоб чин Законодавця
виконати,* подає його на руки ієреєві старцеві,* і той, маючи на руках Життя,
просить про звільнення від життя,* кажучи: Владико, відпусти мене нині, щоб
Адамові звістити,* що я бачив віковічного Бога,* як правдиву дитину і Спаса
світу.
Слава
і нині:
(г. 8)
Той, хто носиться на херувимах і якого оспівують серафими,* нині приноситься по
закону в Божу святиню.* Він сидить на руках Старця, немов на престолі,* а від
Йосифа приймає належні Богові дари:* пару Горлиць, як пречисту Церкву і
вибраний з-поміж поган народ;* і двоє голубенят, як начальник старого і нового
Завітів.* Симеон же прийняв здійснення обітниці* і, благословляючи Діву Марію
Богородицю,* прорік їй різні страждання, що мали в ній збутися.* У нього ж він
просив відпущення, промовляючи:* Нині відпусти мене, Владико, як ти мені раніш
обіцяв,* бо я побачив тебе, споконвічне Світло* і Спаса Господа для Христового
люду.
Тропарі
(г. 4)
Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з тебе засяяло Сонце правди – Христос
Бог наш,* який просвічує тих, що в темряві.* Веселися і ти, старче праведний,*
прийнявши на свої руки Спасителя душ наших,* що дарує нам воскресіння. (3 р.)
Після вечірньої співаємо Величання:
Величаємо
тебе, Життєдавче Христе,* і вшановуємо пречисту Матір твою,* яка нині принесла
тебе за законом у храм Господній.
Стих:
Господь — у святім храмі, і на небі престол його.
Стих:
Бачать твій вхід, Боже, вхід Бога мого, царя мого - у святиню.
Стих:
Святий храм твій, дивний у правді.
Стих:
Домові твоєму, Господи, належить святість на довгі літа.
Слава
і нині:
Алилуя,
алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)