Вечірня
(5 січня 2013 року Божого о 17:00); Неділя
перед Різдвом Христовим – Святих Отців; Навечір’я
Різдва Христового; святої преподобномучениці Євгенії; глас 6.
Стихири на «Господи, взиваю я»
Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
(г. 6, подібний:
Поклавши всю надію) Сонце незахідне йде, щоб засяяти з
дівичого лона* і просвітити все, що під сонцем.* Тож приготуймося нині духом і
поспішімось зустрінути чистими очима* і добрими ділами того,* хто своїм
чудесним народженням схотів прийти до своїх.* Він народжується у Вифлеємі,* щоб
нас, позбавлених райського життя,* зі свого милосердя, знову до нього ввести.
Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Бог
Слово, якому служать херувими,* з’єднався особою своєю з тілом* і поселився в
непорочному лоні:* став людиною, і йде на землю,* щоб народитися з покоління
Юди.* Святий вертепе, приготуйся Цареві всіх,* як величава палата,* а ви, ясла,
як престол вогненний, де Діва Марія покладе Дитятко,* на обновлення всього
створіння.
Стих: 3 глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
У
безсловесних яслах Діва складає тебе,* безначальне Слово Боже, що незбагненно
зачалося;* бо ти, єдиний Чоловіколюбче, приходиш,* щоб звільнити нас від
нерозуму,* в який попали ми з заздрости змія.* Ти уповився пелюшками, щоб
розірвати лахміття* і мотуззя гріхів наших.* Тому славимо тебе, Милосердний, і
радісно оспівуємо та поклоняємось* тілесному твоєму приходові, що став нам
визволенням.
Стих: Нехай будуть твої вуха
уважні,* до голосу благання мого.
Сонце
незахідне йде, щоб засяяти з дівичого лона* і просвітити все, що під сонцем.*
Тож приготуймося нині духом і поспішімось зустрінути чистими очима* і добрими
ділами того,* хто своїм чудесним народженням схотів прийти до своїх.* Він
народжується у Вифлеємі,* щоб нас, позбавлених райського життя,* зі свого
милосердя, знову до нього ввести.
Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться,
Господи. Та в тебе є прощення.
Бог
Слово, якому служать херувими,* з’єднався особою своєю з тілом* і поселився в
непорочному лоні:* став людиною, і йде на землю,* щоб народитися з покоління
Юди.* Святий вертепе, приготуйся Цареві всіх,* як величава палата,* а ви, ясла,
як престол вогненний, де Діва Марія покладе Дитятко,* на обновлення всього
створіння.
Стих: Задля íмени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на
слово твоє; надіється душа моя на Господа.
У
безсловесних яслах Діва складає тебе,* безначальне Слово Боже, що незбагненно
зачалося;* бо ти, єдиний Чоловіколюбче, приходиш,* щоб звільнити нас від
нерозуму,* в який попали ми з заздрости змія.* Ти уповився пелюшками, щоб
розірвати лахміття* і мотуззя гріхів наших.* Тому славимо тебе, Милосердний, і
радісно оспівуємо та поклоняємось* тілесному твоєму приходові, що став нам визволенням.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої сторожі нехай уповає
Ізраїль на Господа.
(г. 5, подібний:
Радуйся) Пренепорочна Чиста мовила, кажучи:* В образі Божім ти
носиш Адамову подобу,* бувши найдосконалішим,* і хочеш, щоб руками носити тебе,*
що все утримуєш своєю силою і могутньою рукою.* Як мені вповити пелюшками тебе,
що став дитиною?* Як мені накормити грудьми тебе, що все прокормлюєш?* Як же не
дивуватись твоїй незбагненній убогості?* Як же мені назвати тебе моїм сином,
будучи нині твоєю слугинею?* Оспівую і благословляю тебе, що даєш світові
велику милість.
Стих: Бо в Господа милість і відкуплений велике в нього;* він визволить
Ізрáїля від усього беззаконня його.
Пренепорочна,
побачивши Дитину - споконвічного Бога,* що з неї воплотився,* взяла його на
руки й обцілувала* і, сповнена радости, мовила:* Боже небесний, Царю
невидимий!* Як то я тебе бачу і збагнути не можу незмірного таїнства твого
вбозтва?* Бо невеличкий отой і чужий вертеп вміщає тебе, що, народившись, не
порушив дівицтва,* але зберіг лоно як і перед народженням,* і даєш велику
милість.
Стих: Хвалíте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Коли
Пречиста слугиня почула,* що мудреці разом стояли перед вертепом,* з острахом
промовила до них, кажучи: Кого ви шукаєте?* Оце бачу, що здалека ви прийшли.* У
вас бо і перський вигляд і мудрість.* Звершили ви дивний почин і подорож до
того,* хто незбагненно прийшов згори* і за своїм задумом, чудесно в мені
поселився.* Тому прийшли ви негайно поклонитися тому,* хто дає світові велику
милість.
Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вíрність Господа повíки.
Пренепорочна
Чиста мовила, кажучи:* В образі Божім ти носиш Адамову подобу,* бувши
найдосконалішим,* і хочеш, щоб руками носити тебе,* що все утримуєш своєю силою
і могутньою рукою.* Як мені вповити пелюшками тебе, що став дитиною?* Як мені
накормити грудьми тебе, що все прокормлюєш?* Як же не дивуватись твоїй
незбагненній убогості?* Як же мені назвати тебе моїм сином, будучи нині твоєю слугинею?*
Оспівую і благословляю тебе, що даєш світові велику милість.
Слава: (г. 6)
Вертепе, гарно прикрасися,* бо приходить Агничка, що носить Христа.* Ясла,
підійміть того,* хто словом звільнив нас, землян, від нерозумних учинків!*
Пастирі, на сопілках приграваючи, свідчіть предивне чудо!* А ви, мудреці
перські, принесіть Цареві золото, ладан і смирну,* бо появився Бог з Діви
Матері.* Тому приладь, Мати, як рабиня, і, поклонившись,* промов до того, кого
ти в обіймах тримаєш:* Як то ти зачався і як зріс у мені,* Спасителю мій і
Боже?
І нині: (г. 2)
Наблизився час нашого спасіння;* готуйся, вертепе, бо Діва надходить родити!*
Вифлеєме, земле юдейська, красуйся і веселися,* бо з тебе засяє Господь наш!*
Почуйте гори й пагорби і близькі околиці юдейські,* бо надходить Христос, щоб,
як чоловіколюбець,* спасти створеного чоловіка.
Стихири на стиховні
(г. 1, подібний:
Преславні мученики) Прийшли мудреці зі сходу і, пізнавши в
тобі, Сину,* того Царя, що має народитися,* принесли дари: ладан, пахощі й
золото,* і ось стоять перед дверима.* Дозволь їм поглянути на себе, як на
дитину,* яку тримаю на руках,* ти бо давніший від древнього Адама.
Стих: Бог прийде з півдня і Святий з гори,*
вкритої тінистим гаєм.
Прийдіть
і увійдіть негайно* - сказала тоді мудрецям Діва* - і побачте Невидимого,* що
видимо появився і став дитиною!* Вони ж увійшли з радістю,* поклонились і
принесли дари,* здійснивши цим божественне пророцтво.
Стих: Господи, я почув твій голос і злякався,*
зрозумів твої діла і зжахнувся.
На
руках ношу як дитину тебе, що все носиш,* і дивуюся - мовила Пречиста:* Як же ж
я молоком нагодую тебе,* що все прогодовуєш?* Сину мій і Творче мій!*
Прославляю твій незбагненний прихід до людей,* яким ти спасаєш світ, що
загибає.
Слава: (г. 2, самогласний)
Наблизився час нашого спасіння;* готуйся, вертепе, бо Діва надходить родити!*
Вифлеєме, земле юдейська, красуйся й веселися,* бо з тебе засяє Господь наш!*
Почуйте гори й пагорби і близькі околиці юдейські,* бо надходить Христос, щоб,
як чоловіколюбець,* спасти створеного чоловіка.
І нині: (г. 6)
Сіоне торжествуй, веселися Єрусалиме* - місто Христа Бога прийми Творця,* що
вміщається в вертепі і яслах!* Відчиніть нам ворота, щоб, увійшовши в них,* ми
побачили його, як дитину пелюшками вповиту.* Він же той, хто підтримує долонею
створіння,* і його безперестанно оспівують ангели,* як життєдавця Господа, що
спасає рід наш.
Тропар
(г. 6)
Ангельські сили на гробі твоїм,* і сторожі омертвіли;* Марія ж стояла при
гробі,* шукаючи пречистого тіла твого.* Полонив ти ад і, не переможений від
нього,* зустрів ти Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих, Господи, слава
тобі!
Слава: (г. 2)
Величні діла віри!* Три юнаки посеред полум’я раділи, немов на водах
відпочинку,* а пророк Даниїл, ніби овечкам, появився пастир левам.* їхніми
молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.
Інині: (г. 4)
Записувалась колись у Вифлеємі Марія з праведним Йосифом,* була бо з роду
Давида.* Вона носила в лоні своїм безсіменно Зачатого.* Коли настав їй час
родити,* і не знайшлося жодного місця у заїзді,* тоді вертеп став Цариці пишною
палатою.* Христос родиться,* щоб воскресити впалу колись людську природу.