Вечірня
(12 січня 2013 року Божого о 17:00);
неділя по Різдві Христовім; Глас 7; Пам’ять святих і праведних Йосифа Обручника, Давида, царя, і
Якова, брата Божого
Стихири на «Господи, взиваю я»
Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
Прийдіте
й радіймо з Господом,* що здолав владу смерти й просвітив людський рід,* з
безтілесними взиваючи:* Творче і Спасе наш, - слава тобі!
Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Ти
витерпів хрест і погребення за нас, Спасе,* і як Бог умертвив смертю смерть.*
Тому й поклоняємось твоєму на третій день воскресінню,* Господи, - слава тобі!
Стих: 3 глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Апостоли,
бачивши воскресіння Творця,* чудувались, співаючи ангельську хвалу:* Це – слава
Церкви, це - скарби царства.* Господи, що страждав за нас, - слава тобі!
Стих: Нехай будуть твої вуха
уважні,* до голосу благання мого.
Глас 2, самогласний: Прийдіть і
радіймо з Господом, * розповідаючи про оце таїнство:* перегороду
від раю знищено, вогняний меч зникає, * херувим відступає від дерева
життя * і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської
поживи. * Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд
слуги; * прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни. *
Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був, * і приймає те, чим не
був, * ставши людиною заради чоловіколюб’я. * Тому до нього
закличмо: * Народжений з Діви, Боже, помилуй нас!
Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться,
Господи. Та в тебе є прощення.
Коли Господь Ісус
народився від святої Діви, * усі просвітилися:* пастухи
пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали, * Ірод же затривожився,
бо появився в тілі Бог, * Спаситель душ наших.
Стих: Задля íмени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на
слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Царство твоє, Христе Боже,
царство всіх віків, * влада ж твоя від роду до роду, * бо ти
прийняв тіло від Святого Духа * і став людиною від Вседіви Марії. *
Світлим розсвітом сиав нам твій прихід. Христе Боже * – світло від світла, сяйво Отця. * Ти
просвітлюєш усе створіння і все живуче прославляє тебе, * бо ти – образ
слави Отця, * ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви. *
Боже, помилуй нас!
Стих: Від ранньої сторожі до ночі,* від ранньої сторожі нехай уповає
Ізраїль на Господа.
Чим Тобі, Христе, віддячимось за те, * що ти
задля нас зявився на землі як людина? * Кожне бо створіння, що тобою
постало, воздає тобі подяку: * ангели – співання, небо – зорю, мудреці –
дари, пастухи – сповіщення чуда, * земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми
– Матір-Діву. * Споконвічний Боже, помилуй нас!
Стих: Бо в Господа милість і відкуплений велике в нього;* він визволить
Ізрáїля від усього беззаконня його.
(г. 1) Богоотця
Давида царя прославмо всі, бо від нього походить жезл - Діва, з Якої засяяв
цвіт - Христос, і Адама з Євою з тління визволив як Милосердний.
Стих: Хвалíте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Побачив явно
на старість Йосиф обручник, як справдилися пророцтва, прийнявши воістину дивні
заручини і відкриття ангелів, що співали славу Богу, Який послав на землю мир.
Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вíрність Господа повíки.
Брата Божого
прославмо всі, як дійсного святителя, що засяяв, як мужній мученик. Його ж
молитвами, Ісусе Боже наш, що у вертепі народився і пеленами був повитий, спаси
всіх, хто оспівує Тебе.
Слава: (г. 6) Пам’ять
святкуємо Давида і Якова благочестивих, царя пророка і апостола першого
єпископа; їх бо вченням ми, визволившись від омани, прославляємо Христа, що від
Діви воплотився і засяяв, щоб спасти душі наші.
І нині: (г. 5, самогласний) Коли Август
єдиний володів землею, * багатовладдя людей скінчилося; * коли ти
став людиною з Чистої, * знищене було ідольське багатобожжя. *
Під єдиним мирським царством міста опинились, * тут народи повірили в
єдину владу Божу. * З веління цісаря записувались люди, *
записались і ми, вірні, в ім’я Бога нашого, що став людиною. * Велика
твоя милість, Господи, – слава
Тобі!
Стихири на стиховні
Ти
воскрес із гробу, Спасе світу,* і підняв людей з твоїм тілом.* Господи, - слава
тобі!
Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.
Прийдіть
і поклонімось воскреслому з мертвих,* що всіх просвітив,* бо він визволив нас
від адських мук* своїм на третій день воскресінням,* даючи нам життя і велику
милість.
Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не
захитається.
В
ад зійшовши, Христе, ти смерть полонив* і, на третій день воскреснувши, з собою
воскресив і нас,* що славимо твоє могутнє воскресіння,* чоловіколюбний Господи.
Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість
на довгі літа.
Дивним
ти, Господи, видавався, немов сонний лежачи в гробі,* але воскреснувши на
третій день,* як всемогутній, ти співвоскресив Адама, що кликав:* Слава
воскресінню твоєму, єдйний Чоловіколюбче!
Слава: (г. 6) Різдво Твоє
стало пам’яттю святих, і царів державою, і радістю; в ньому ж, хвалячись,
промовляємо: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє,
Чоловіколюбче.
І нині: (г. 6) У
вертепі оселився ти, Христе Боже,* ясла тебе прийняли, пастухи й царі тобі
поклонилися.* Тоді здійснилося сповіщення пророче,* і ангельські сили
здивувались,* виспівуючи і промовляючи:* Слава приходові твоєму, єдиний
Чоловіколюбче!
Тропарі
(г. 5)
Знищив
ти хрестом твоїм смерть,* відчинив розбійникові рай,* мироносицям плач на
радість перемінив* і апостолам звелів проповідувати,* що воскрес ти, Христе
Боже,* даючи світові велику милість.
Слава: (г. 4) Радісно
звісти, Йосифе, богоотцеві Давидові про чудеса:* що ти бачив Діву як родила, з
пастирями її прославив,* з мудрецями поклонився, прийнявши вістку від ангела.*
Моли Христа Бога, щоб спас душі наші.
І нині: Різдвó
Твоє, Христе Бóже наш, * засвітило свíтові свíтло розумíння: * в ньóму бо ті,
що зóрям служили, від зорí навчилися * поклонятися Тобí – Сóнцю прáвди, * і
пізнавáти Тебé – Схід з висоти.
* Гóсподи, слáва Тобí.